КАБІНЕТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Дослідження полягає в безперервній реєстрації електрокардіограми протягом 24 і більше годин (48, 72 години, іноді до 7 діб). Запис ЕКГ здійснюється за допомогою спеціального портативного апарату – рекордера (реєстратора), який пацієнт носить із собою (на ремені через плече або на поясі). Запис ведеться по 2, 3 або більше каналах (до 12 каналів).

Показами для проведення холтерівського моніторингу є: порушення ритму та провідності серця; раннє виявлення ішемії міокарда; ведення контролю антиаритмічної терапії; ведення контролю антиішемічної терапії; при супутніх синдромах і станах (хвороби щитоподібної залози, тиреотоксикозі; високий рівень холестерину; планована вагітність).

Підготовка до обстеження: Для здійснення контакту з тілом пацієнта використовуються одноразові клейкі електроди. Важлива для якісного запису підготовка поверхні шкіри: збривають волосся в місці кріплення електродів, шкіру знежирюють. Під час дослідження пацієнт веде свій звичайний спосіб життя (працює, робить прогулянки тощо), відзначаючи в спеціальному щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків і зміну видів фізичної активності. При цьому лікар може дати пацієнту завдання, наприклад, піднятися на певну кількість сходинок і позначити завдання як виконане натисканням кнопки на моніторі. Таким чином лікар зможе проаналізувати зміну роботи серця під час фізичної активності.

Методика дослідження функціональної активності головного мозку шляхом реєстрації його електричних потенціалів. У ході дослідження виявляються ділянки ураження головного мозку, електрична активність кори головного мозку, судомна готовність і т.п.

Підготовка до обстеження: Ніякої спеціальної підготовки до дослідження не потрібно. Процедура абсолютно безболісна і не має протипоказів.

Це метод дослідження церебральної гемодинаміки, що дає можливість отримати об‘єктивну інформацію про тонус, еластичність стінки й реактивність судин мозку. Обстеження оцінює периферичний судинний опір, величину пульсового кровонаповнення судинного русла на рівні магістральних судин (артерій розподілу), дрібних артерій і мікроциркуляторного русла (артерій опору).

Докладний аналіз РЕГ має діагностичне значення та допомагає у виборі диференційованої терапії при судинних, травматологічних та інших ураженнях мозку.

Підготовка до обстеження:

• перед дослiдженням вiдмiняються лiки, якi впливають на тонус судин (з урахуванням довготривалості дії препаратів);
• виключити паління, вживання кави та чаю перед обстеженням.

Метод дослідження, який відображає стан загального регіонарного кровотоку, що ґрунтується на реєстрації коливань опору живої тканини організму змінному струму високої частоти, реєстрації пульсових коливань судин. Реовазографія застосовується як контроль ефективності лікування та з діагностичною метою. Методика дозволяє оцінити та дати характеристику: артеріального кровонаповнення, стану тонусу артеріальних судин, венозного відтоку кінцівок.

Підготовка до обстеження:

• перед дослiдженням вiдмiняються лiки, якi впливають на тонус судин (з урахуванням довготривалості дії препаратів);
• виключити паління, вживання кави та чаю перед обстеженням.

Це сучасний метод обстеження, метою якого є дослідження та оцінка електричної активності периферичної нервової системи й спинного мозку, а також взаємодії м’язової та нервової тканин. Під час діагностики шляхом стимуляції нервово-м’язового апарату оцінюється його активність, в тому числі і мимовільна.

Дослідження дозволяє встановити характер та ступінь порушень функціонування нейромоторного апарату, правильно поставити діагноз та підібрати дієву терапію. Розлади нервових імпульсів супроводжують більшість нервових захворювань, у результаті чого хворий відчуває загальну слабкість, порушення координації, оніміння кінцівок тощо.

Електронейрографія дозволяє оцінити кількість та характер ушкодження нервів, а також діагностувати захворювання на ранній стадії зі слабкими клінічними проявами.

Стимуляційний метод дослідження реєструє скорочення м’язів під дією дозованого електричного імпульсу. Прилад фіксує декілька показників – швидкість проведення імпульсу, F-хвилю, Н-відповідь, декремент-тест, – на основі яких формується висновок про загальний стан нейромоторного апарату.

Висока інформативність дозволяє використовувати результати дослідження в ендокринології, нейрохірургії, ревматології.

Коли проводиться електронейроміографія?

Найчастіше процедуру електронейрографії проводять для визначення ступеня та характеру дегенеративного ураження нервової системи. Лікар призначає діагностику ЕНМГ при наступних клінічних проявах:

• відчуття слабкості, оніміння або болю в кінцівках, в тому числі під час сну;
• порушення тонусу м’язів, втрата рухливості;
• судоми, тремор м’язів, мимовільний тремор рук
• скарги на болі, затерпання та неприємні відчуття в ногах;
• відчуття затерпання пальців;
• атрофія м’язових волокон кінцівок;
• ураження нервової системи;
• неврологічні наслідки переломів.

Показання: спадкові та набуті ураження м’язів; нейропатії; неврити (у тому числі тунельний синдром і посттравматичний неврит); плексити; міастенія; неврологічні прояви радикуліту та остеохондрозу; травматичні ураження нервів та спинного мозку; захворювання спинного мозку; розсіяний та аміотрофічний склероз (БАС).

Протипоказання. Серед абсолютних протипоказань до електронейроміографії виділяють: епілептичну активність мозку; деякі захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічний криз, напад стенокардії); надмірне нервове збудження. Також перед проходженням ЕНМГ слід звернути увагу лікаря на наявність: кардіостимулятора; протезів; хронічних патологій; психічних та інших розладів.

Як здійснюється процедура стимуляційної електронейроміографії?

Обстеження ЕНМГ не потребує складної підготовки, не викликає больових відчуттів, проводиться у положенні лежачи або сидячи. При застосуванні стимуляційного методу на оголену шкіру пацієнта накладаються електроди для стимуляції окремих нервів невеликими зарядами електричного струму. В середньому один сеанс електронейроміографії займає до 30 хвилин.

За результатами електронейроміографії фахівці мають змогу: локалізувати уражену ділянку нервової системи; визначити ступінь ушкоджень; встановити стадію захворювання; діагностувати хворобу на ранній стадії; виключити ймовірність деяких хвороб; спрогнозувати лікування; контролювати перебіг захворювання; спостерігати за ефективністю терапії.